Цукор Біла Смерть & Світлана Охріменко (Няньо) – Коллекция 1990-1999
Avant-garde, Avant-Folk, Folk Rock, RIO, Ethno-gothic, Acoustic
СССР, Україна
1990 – Манірна Музика
Венера З Довгою Шиєю
A1 В Крижанім Мадлені
A2 Кволий Твіст
A3 Вальсок Вікнами В Підлозі
A4 Голубая
A5 Безперечно Що (Кетцаль)
Нові Пестунчики
A6 Шість Коральових Гаспидів (1-2-3-4-5-6)
Шість коральових гаспидів I
Шість коральових гаспидів II
Шість коральових гаспидів III
Шість коральових гаспидів IV
Шість коральових гаспидів V
Шість коральових гаспидів VI
Рододендрони
A7 Літо Не Прийде
A8 Велика Ріка Хєнь-Юань
Антіной Від'їжджає
Арголіда
B1 (№ 1-2-3-4-5-6-7-8)
Арголіда I
Арголіда II
Арголіда III
Арголіда IV
Арголіда V
Арголіда VI
Арголіда VII
Арголіда VIII
Guitar – Євген Таран
Keyboards, Vocals, Written-By – Світлана Охріменко
Music By – Цукор Біла Смерть
Piano – Олександр Кохановський
Violin – Таміла Мазур
Recorded in Kiev 1990
1993 – Selo
01. Полювання
02. Сміливо Ходить До Зими
03. Зрадники
04. Обминай Місце
05. При Двох Умовах
06. Відень Спить
07. Вартовий
08. Процесія Мертвих
09. Де Тіней Нема
10. На Скрині
11. Untitled
Cello – Boleslaw Blaszczyk
Keyboards – Євген Таран
Keyboards, Piano, Vocals – Світлана Охріменко
Music By – Євген Таран, Світлана Охріменко
Recorded 11-13.05.1993 in Warszaw (Poland). Track B6 is a bonus track.
1995 – Світлана Охріменко & Олександр Юрченко - Знаєш як, розкажи
01 Знаєш як, розкажи I
02 Знаєш як, розкажи II
03 Знаєш як, розкажи III
04 Знаєш як, розкажи IV
05 Знаєш як, розкажи V
06 Знаєш як, розкажи VI
07 Знаєш як, розкажи VII
08 Знаєш як, розкажи VIII
Vocals – Світлана Охріменко
1999 – Світлана Няньо - Китицi
01 Bez tytułu
02 Ptak łowczy
03 W koronie przejrzystych chmur
04 Skąd nadejdą goście
05 Koło lasu
06 Ostrożni
07 Stróż
08 Trzęsienie ziemi
09 Nieme przysiółki
10 Kukulina
11 Spotkanie
12 Sad
13 Zwijam dywany
14 Co to za pora?
15 Kolor ziemi
16 Głos Acherontu
Cello – Bolesław Błaszczyk (tracks: 3, 4, 7, 9, 15)
Electric Guitar, Steel Guitar, Percussion, Other “Shovkopryad”, Other “Souvenir” – Serhii Hotyachuk
Electric Piano Fender Rhodes 73 Mark, Flute, Harmonium, Piano, Synthesizer Casio MT-200, Voice – Світлана Няньо
Graphics, Words By – Світлана Няньо
Sounds Креація Звуку – Костянтин Назаренко (tracks: 14)
Music By – Svitlana Nianio, Serhii Hotyachuk
Recorded at Impossible Sounds Studio in Warsaw, 1-14.05.1998
Цукор Біла Смерть (рус. Сахар Белая Смерть) - украинская независимая группа, исполнявшая экспериментальный камерный фолк/арт-поп с налетом готики и этереала. Основана в 1988 году. В состав входили гитарист и клавишник Евгений Таран (Євген Таран), скрипачка Тамила Мазур (Таміла Мазур), пианист Александр Кохановский (Олександр Кохановський) и вокалистка и клавишница Светлана Охрименко (Світлана Охріменко, известна также как Світлана Няньо), чей голос стал визитной карточкой группы. В коллекцию входят два сольных альбома Охрименко, включая коллаборацию с Александром Юрченко. (c)
Колектив "Цукор біла смерть" позиціонувався, як перший зразок української етноготики. Якщо чесно, жанр визначити досить складно, тут є і своєрідний жіночий вокал, і фолкові мотиви, і готичні настрої. Звучання чимось віддалено нагадує представників руху Rock In Opposition і окремі експерименти Сергія Курьохіна. Дивний авангард. По-справжньому народний, автентичний. Свій. Українське село в негативі. (c)
Головною фігурою цього проекту була Світлана Охріменко (пізніше вона ж Світлана Няньо). Після закінчення музичного училища за класом фортепіано почала складати музику. Спочатку грала з віолончелісткою Тамілою Мазур. Гурт «Цукор — біла смерть» утворився коли до них приєдналися гітарист Євген Таран і піаніст Олександр Кохановський. Значно відрізнялися від музики того часу високим жіночим вокалом, тарабарськими текстами, та, невідомим раніше, інструментально-готичним виконанням.
1988 року записали альбом «Рододендрони Коралові Аспиди». У 1989 році створили збірку «Новые Неженки». Того ж року записали альбом «Лилеи и амариллисы».
На той час альтернативні гурти не мали змоги робити професійні записи в Україні і тому подібно до таких відомих українських колективів як Жаба в дирижаблі, Казма-Казма, The Ukrainians, Вій, Фоа-Хока, Ivanov Down та інших записувались на польському лейблі Koka Records. Цей лейбл зрештою і допоміг зберегти дотепер музику цих колективів. На цьому лейблі доступні два альбоми гурту: «Манірна музика» (1991) та «Село» (1993).
За словами Ігоря Цимбровського, який і сам записувався на Koka Records, гурт має своїх прихильників у Польщі, де слухачів подібної музики більше, ніж в Україні. Зокрема, представники польської експериментальної сцени Księżyc неодноразово заявляли, що надихалися творчістю Світлани Охріменко. (c)
Группа "Цукор бiла смерть" - одна из самых красивых и необычных рок-авангардных команд бывшего СССР. Главной фигурой этого проекта была Светлана Охрименко. Окончив музыкальное училище, она начала писать музыку для фортепиано. Потом стала выступать с виолончелистом Тамилой Мазуром. А группа "Цукор бiла смерть" образовалась, когда к ним присоединились гитарист Евгений Таран и пианист Александр Кохановский. Музыка группы значительно отличались от музыки того времени. Группа "Цукор бiла смерть" одна из первых, начала на Украине играть в стиле этно-готик. Высокий женский вокал, тарабарские тексты, и, неизвестное ранее, инструментально-готическое исполнение, все это заставило обратить на неё внимание. В 1988 году группа записала альбом "Рододендроны коралловые аспида". В 1989 году группа записывает сразу два альбома: - сборник "Новые неженка" и альбом "Лилея и амариллисы". К тому времени альтернативные группы не имели возможности делать профессиональные записи на Украине и поэтому подобно другим таким же коллективам записывались на польской "Koka records". В 1991 году группа записывает там сборник "Манірна музика (Збірка 1989—1990)". А записав там в 1993 году альбом "Село", коллектив фактически прекратил свое существование. В 1999 году в Италии выходит сборник синглов группы "Цукор бiла смерть".
(c)
Tudo o que cerca Світлана Няньо Svitlana Nianio é um digno de elogios, tão desconhecida quanto talentosa, dona de voz angelical emmulti-instrumentista. A grande escassez de informações acerca dela é incômoda mas também é um charme a parte para esse disco, seu único trabalho solo e um clássico do folk progressivo, recheado de influências de música regional, a onda etérea dos anos 80, minimalismo e trabalhos de vanguarda, principalmente aqueles que se desenvolveram nos anos 60 e 70 nos Estados Unidos.
Uma das vozes mais bonitas que você vai ouvir, mas que provavelmente não vai entender. Svitlana Nianio é uma figura carimbada, guardadas as devidas proporções, no cenário musical do leste europeu. Sua primeira aparição foi na bandaЦукор Біла Смерть Cukor Bila Smert’, formada em Kiev, capital da Ucrânia, em 1988. Com o Cukor Bila Smert’, um conjunto de música pop, basicamente, mas um pop nada convencional, Svitlana era responsável pelos vocais, piano e teclados, onde lançou dois álbuns: o excelente “Манірна Музика (Manirna Muzyka)” de 1990 e o menos conhecido “Selo” em 1993, além de uma compilação em 1999. Seu próximo trabalho conhecido foi uma parceria com o músico Oleksandr Yurchenko, com quem trabalhou em 1995, lançando o disco “Знаєш як, розкажи”, outro clássico que um dia eu pretendo escrever sobre, um sensacional e claustrofóbico disco avant-folk, muito mais sombrio que seus outros trabalhos. Mas antes de desaparecer, como vários gênios já apresentados aqui — leia-se Takashi Mizutani, do Les Rallizes dénudés — ela desapareceu do cenário musical, não antes de lançar seu único trabalho solo (do qual eu tenho conhecimento, ao menos), “Kytytsi”, em 1999.
Lançado pela polonesa KOKA Records Records, “Kytytsi” se difere muito dos outros trabalhos de Svitlana. Ao contrário da música mais pop que encontramos no Cukor Bila Smert’ e da sombria parceria com Oleksandr Yurchenko, seu disco solo é muito mais “alegre”, se é que podemos dizer isso, afinal, não consigo entende uma palavra cantada por ela. Nesse disco, gravado no estúdio Dźwięków Niemożliwych em Varsóvia, em 1998, Svitlana é responsável pelos vocais, sintetizadores, piano elétrico, harmônio (uma espécie de órgão sem tubos, com som de acordeão) e flauta, acompanha dos músicos Serhij Chotiaczuk e Bolesław Błaszczyk, que completam a instrumentação com guitarras, percussão e violoncelo. A lista de instrumentos, acompanhados da voz angelical de Svitlana, já dão uma pequena ideia do que você encontra no álbum, um som pacífico, etéreo, folk e progressivo, muito bem masterizado e onde tudo aparenta estar no lugar certo, apesar de ser diferente do que normalmente se ouve na música ocidental, principalmente no que diz respeito ao pop.
O disco se desenvolve lentamente, onde cada música é construída em bases mínimas mas que nunca se repetem, e sua instrumentação é feita com extrema competência procurando seguir a linda voz de Svitlana para onde quer que ela vá. “Kytytsi” abre com um dos números mais rítmicos, “Bez tytułu”, apenas na voz e no harmônio, seguido de um dos poucos momentos onde a percussão se faz mais presente, acompanhada de guitarra e suaves arpeggios de sintetizador, na agradável e raro momento de “bater o pé”, “Ptak łowczy”. Apesar de mínimo, o disco possui faixas que se diferem muito entre si, como o pop de câmara, em um duelo entre violoncelo e piano, na faixa “Skąd Nadejdą Goście”.
Apesar de ser um álbum mais “feliz” que o normal para Svitlana, existem alguns momentos de bela melancolia e melodias tristes, como em dois dos grandes destaques, nas faixas “Nieme Przysiółki” e “Kolor Ziemi”. Destacar músicas em um disco tão perfeito é tarefa difícil, mas alguns detalhes se sobressaem em certos momentos, como o piano elétrico de “Spotkanie” e o ritmo que lembra vagamente um tango, algo bem latino, em “Kukulina”.
Uma discografia tão perfeita é coisa rara. Tudo no que Світлана Няньо Svitlana Nianio colocou sua mão, ou voz, ganhou dimensões muito grandes em termos de qualidade. Vale a pena cada segundo gasto para caçar essas raridades por aí, seja os trabalhos com o Cukor Bila Smert’, o dueto com Oleksandr Yurchenko ou esse ímpar trabalho solo. Uma pena que seja tão difícil encontrar informações mais apuradas sobre seu paradeiro, outros trabalhos — já li por aí que ela virou professora na Ucrânia — e possíveis discos perdidos, talvez quem entenda o alfabeto cirílico pode conseguir isso com mais facilidade, mas ao se ouvir a música pela música, Svitlana Nianio já ganhou meus ouvidos, e vai ganhar o de quem dar uma chance a ela. (c)
